Альберт Єсаков

Альберт Єсаков

Альберт про активний спосіб життя, зйомки в шоу, цикл віршів і феномен молодості після 80

Зараз мені 86 років і я не вважаю себе старим.

Коли на вулиці мене запрошують поспілкуватись люди приблизно мого віку, я рідко погоджуюсь. Це нецікаво, оскільки зазвичай вони скаржаться на погане самопочуття, сперечаються про владу, говорять про політику.

Від подібних депресивних розмов можна захворіти і ментально, і фізично, тож я себе в цьому обмежую.

Я пішов на пенсію, як тільки виповнилось 60. Почав жити яскравим життям, займатись всім, чим тільки душа бажала: грати в театрі, співати, фотографувати, писати книжки, танцювати…

У мене інженерська освіта і протягом всього життя я працював конструктором і технологом в трьох науково-дослідних інститутах, тож без роботи ніколи не залишався.

Я любив працювати за освітою, було непросто все залишити. Але це воістину правильне рішення, бо на пенсії я жодного дня не сумував.

Закохався в ролики 30 років тому. Якось я йшов через парк і побачив, як хтось здає ролики в прокат. Вирішив спробувати. Мені це так сподобалось, що я майже цілий рік щоденно катався.

Тоді моя пенсія була 52 гривні, а ролики коштували 350 грн. Донька, яка на той момент вже працювала, вирішила зробити мені подарунок і придбала ролики. Відтоді я всім розповідаю, що в любові до цього захоплення винна саме вона, адже якби купила мені електрогрілку, то я б просто лежав і відігрівався, а так – катаюсь.

Обожнюю фотографувати. Світлини чудово передають настрій та душевний стан, який дарують окремі моменти.

Я живу в місці сили, поруч з природою. Там багато дерев і водойм – майже як за містом. Часто фотографую рослини, будинки, а потім ділюся світлинами з друзями.

Весь мій будинок – це своєрідна галерея з власними роботами, що зібрані за десятки років.

З фантазією у мене все гаразд, тож я багато пишу: поезію, книжки, статті, наукові роботи.

Загалом я написав 6 книг, приблизно за 10 років. Нікуди не поспішаю, сиджу ввечері й пишу.

Моя дружина не була в захваті від того, що більшість часу я приділяю цьому захопленню. Але коли вийшла моя перша робота, вона дуже пишалась і навіть просила підписати примірник для свого керівника.

До 550-річчя Харкова мою книжку про три покоління українців видали тиражем 1000 примірників. Мер навіть нагородив мене медаллю за це. Приємно, коли твої старання помічають та дякують за них.

Написав багато ліричної поезії, є навіть цикл віршів, присвячений жінкам з різними іменами. Але це не означає, що всі вони – реальні та адресовані конкретним особам, ні. Музи в мене немає, мене надихають всі жінки.

Наразі працюю над окремими статтями, які викладаю в інтернет. До речі, здобути навички роботи за комп’ютером було абсолютно нескладно, бо мав величезне бажання для цього.

Один з моїх автобіографічних творів «З чого починається старість» прочитало понад 10 000 користувачів. Це маленький привід для гордості.

Мене часто запрошують взяти участь в зйомках різноманітних шоу, програм і серіалів. Свого часу зіграв другорядну роль в фільмі «Розщеплені на атоми» про катастрофу на Чорнобильській АЕС.

Через те, що на телебаченні мене можна побачити часто і всіх цікавить феномен молодості після 80, мене почали впізнавати на вулиці, поступатись місцем у громадському транспорті, називати «супердідусем».

Саме слово «дідусь» асоціюється у більшості зі старістю. У мене ж на старіння немає часу.

Ще зовсім недавно я був учасником харківського театру-студії «Калейдоскоп». Там ми багато танцювали, співали, виступали перед різною аудиторією. Нас навіть в нічні клуби запрошували.

Обожнюю класичну програму: танго, вальс. Ми самостійно ставили хореографію для своїх номерів, тож ніколи не повторювались. Було весело.

Можу з впевненістю сказати, що веду активний спосіб життя і відчуваю велику кількість енергії.

Молодість – це стан душі. І щоб не затягнула депресія, потрібно постійно тренувати розум, адже він, як залізо: одного разу може стати зовсім ржавим і непридатним для використання.

Не потрібно витрачати час на дурниці: нудитись на неулюбленій роботі, вбивати себе спілкуванням з людьми, які вам байдужі, робити те, що суперечить вашим цінностям.

Важливо вміти дивитись вперед і прагнути кращого, мати ціль та величезне бажання її реалізувати. Нічого не хотіти не можна…

Бути енергійним, небайдужим, знаходити щастя в простих речах і думати про своє майбутнє – запорука молодості. А здоровий спосіб життя і здорові думки – те, що однозначно допоможе.

Паспорт – абсолютно не показник, адже можна і в 20 бути духовно старим, а в 90 відчувати себе на 20 років.

Ловіть шанс за хвоста і живіть так, як хочеться в першу чергу вам!

 

 

04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, 23, офіс 1+1 media

ideaspeople@1plus1.tv