Анатолій Єрема

Анатолій Єрема

Щирий та відкритий Анатолій розповів про свій досвід роботи держслужбовцем, важливість цілей та про те, чому варто закинути паспорт у шафу і забути, скільки тобі років.

Колись я чотири місяці працював держслужбовцем. Здавалось би, що в ту установу достатньо складно потрапити і багато людей мріє опинитись там. Але те, що я побачив насправді, змусило мене змінити свою думку: працівників оцінюють не за цінностями, знаннями чи досвідом, а за тим, хто більший підлабузник. Це принижувало мою людську гідність і я попрощався з колективом.

Вважаю, що наше суспільство наразі перебуває на шляху до толерантності. Він достатньо непростий – зі своїми злетами та падіннями. Релігія, національність, мова, вік… Прикладів є досить чимало, в будь-якій сфері, але з кожним днем їх кількість стає меншою.

Анатолій Єрема

22-й рік працюю в 1+1 медіа. Можу сказати, що тут навколо люди, які мислять в одному напрямку та спільно реалізовують навіть фантастичні ідеї. Це чіпляє.

Анатолій Єрема

Віра в себе – неймовірно важлива. Якщо людина цього не має – вона продовжуватиме працювати на неулюбленій роботі, займатись тим, що не до душі, втрачаючи при цьому внутрішню гідність.

Потрібно не боятись йти в нікуди. Краще сидіти певний час на хлібі та воді, ніж влаштовувати компроміси з гідністю. Нам цього інколи дуже бракує. Можливо, це ще радянський спадок, який робив людей гвинтиками системи, вбивав ініціативність та ідейність. Бо нікому це не було потрібно.

Я завжди кажу, що не варто лякатись помилок. Їх треба аналізувати та вивчати, робити висновки. Помилки роблять нас сильнішими.

Певний час я викладав за кордоном, тож можу сказати, що там і в 45+ люди дуже цілеспрямовані. Вони живуть так, наче це триватиме вічно. Вони будують плани, стратегію власного розвитку та й загалом інакше ставляться до життя. Я трішки перейняв собі цей досвід.

За великим рахунком, не потрібно зазирати в паспорт, а працювати та розвиватися, залишивши цей документ в шафі. Коли настане час іти на пенсію, HR вам нагадає. Хоча для мене це не стане трагедією і життя від цього не буде менш цікавим. Я впевнений, що знайду собі застосування.

Потрібно мати стратегічні цілі: не на сьогодні-завтра, а думати, де б та з ким ти хотів би бути через рік, два, три…

Люди звикли сподіватись на систему: в освіті, медицині і т.д. Але ці часи минули ще 27 років тому. І цього мало б вистачити, щоб адаптуватись до змін.

Коли я відчуваю, що не встигаю йти в ногу з часом, то не боюсь освоювати щось нове. Мої молодші колеги знають про це і навіть часто звертаються за порадами. Наприклад, нещодавно почув від колеги, що він простояв у черзі півгодини, аби оплатити якісь послуги. Я кажу йому: «Як так? Я думав, що ти сучасна людина. Сядь, завантаж оцей додаток і в два чи в один клік здійснюй оплати. Невже ти не цінуєш свій час?»

Анатолій Єрема

Для мене це недопустима розкіш – витрачати час даремно. Тому потрібно дивитись на світ і змінюватись разом з ним, а не залишатись в своїх 90-х чи 80-х, де комусь жилось, начебто, комфортніше.

Мене надихає весь світ. Він прекрасний.

Коли буває депресія, то шукаю свої місця сили. І універсальних рецептів, як вийти з цього стану, немає. Інколи воно й потрібно, щоб стати ще сильнішим.

Не треба дозволяти, щоб депресія вас розбила. Зробіть ревізію внутрішнього світу й пам’ятайте: далі обов’язково буде, а це просто складний етап. Бо життя – найвища цінність і за неї потрібно триматися.

Я ніколи не вчиню підло задля досягнення поставленої мети. Не люблю такі якості в інших і намагаюсь не підпускати подібних людей до себе. Слава Богу, їх траплялось на моєму шляху небагато. А якщо вони й траплялись, то «…кот Леопольд выпивал двойную дозу озверина и…» їх не ставало.

Телебачення, можливо, трохи агресивна сфера, але в цій агресії виживає найсильніший.

У нас командна робота і я не люблю, коли хтось приписує собі успіх, а fuck up – всім іншим. Раз команда – значить успіх командний, fuck up – теж командний.

Улюблений проект – той, який я роблю вже 15-й сезон – «Міняю жінку». Було важко знайти правильний спосіб подачі інформації, адже коли кажуть: «Бери формат, штампуй за сценарієм і буде тобі щастя» – це не працює. У нас інша ментальність, інші люди, інші умови. І коли ти робиш своє, переконуєш форматників і вони визнають нашу адаптацію однією з кращих в Європі – це круто.

Ще 10 років тому ми слідували західним форматам, а тепер світ купує українські формати.

Анатолій Єрема

Важко знаходити нові ідеї, дивувати… Але трапляються герої, в яких ти закохуєшся, яким допомагаєш змінити долю та подивитись інакше на життя. Це складно, але такий результат тримає і надихає. Бо головне – це не лестощі колег, а фідбек глядачів.

Я часто буваю у відрядженнях, але завжди намагаюсь знайти годинку на спортзал. Є система мережевих спортивних клубів у кожному місті, тож це дуже зручно. Спорт допомагає позбутись відчуття табірного життя в таких випадках.

Робота – це дуже важливо, але не можна присвячувати їй все своє життя, інакше може поїхати дах. Треба вміти розслаблятись.

Україна зараз – це країна можливостей. З 1993 по 1996 рік я жив у США. А в цей час навіть Польща виглядала блискуче в порівнянні з Україною. Але коли ти повертався додому, пролітав над стареньким Борисполем, приїздив на вокзал у Жашків, де замість даху був побитий шифер – то радів так, як нічому на світі. Бо розумів: ти вдома і той шифер потрібно міняти своїми руками.

Знайти роботу – не складно, потрібно мати знання та навички, а цього досягнути теж не важко. Для початку необхідно піднятись з дивану і припинити говорити: «Все складно». Варто цілеспрямовано йти вперед і розуміти, що там знаходиться. Тобто потрібні ціль і напрямок. Не хаотичні, а структуровані.

Найважливіша реалізація та досягнення в житті – діти. Це велика радість і, одночасно, масштабна відповідальність. Якщо ти привів дитину в цей світ, то повинен дати їй цінності. І поки вона їх в себе не вбере, ти не повинен опускати рук. Але не надто опікувати та не бути нянькою. Давати свободу, дозволяти робити помилки.

Напишіть нам

04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, 23, офіс 1+1 медіа

ideaspeople@1plus1.tv