Яна Рощій

Вірте в себе, попри суспільні стереотипи. У вас все вийде, потрібно лише зробити крок

До початку стажування на «плюсах» опанувала декілька професій. За першим фахом я архітектор, маю практику за плечима. Однак, останні 10 років працювала помічницею трьох народних депутатів і паралельно фрілансеркою у сфері журналістики. Проте у 2019 році довелося шукати нову роботу. Саме тоді й зіштовхнулася з ейджизмом.

Навіть на найпростіші вакансії людей елегантного віку не розглядають. Мені відверто говорили, що хочуть бачити в команді кандидатів віком до 35 років. Це образливо. Не могла повірити, що нині людей і після 35 починають списувати з рахунків. Дратує така несправедливість.

Коли побачила інформацію про набір на «Елегантне стажування», не відразу зрозуміла, що програма розрахована саме на людей 50+. Мене більше привабила можливість навчитися чомусь новому та побачити «внутрішню кухню» телебачення. Оскільки у своєму фаховому зростанні у журналістиці я вже «впиралася в стелю», захотілося змінити вектор розвитку. Тому відправила резюме на посаду «PR-фахівець телеканалу 2+2». До речі, досвід роботи у сфері комунікацій у мене вже був. Згодом виявилося, що спробувати свої сили у стінах медіахолдингу ціленаправлено намагаються такі ж дорослі люди й це ще більше підігріло мій інтерес.

На щастя, мені вдалося стати частинкою 1+1 media. Коли дізналася, що пройшла відбір на програму стажування, мене переповнювала радість. Завжди намагаюся тішитися, навіть маленьким перемогам, а тут така подія. Мені вдалося після низки невдач та неприємних часів перемогти.

Колись мені казали, що потрібно кожні 5 років змінювати фах або хоча б напрямок роботи. Раніше я цього не розуміла, але зараз усвідомлюю на 100%. У певні моменти необхідно виходити із зони комфорту, аби продовжувати розвиток. Тож так я захотіла змінити напрям діяльності та опановувати нову професію, споріднену з журналістикою.

Завдяки стажуванню у мене змінився ритм життя. У перші тижні перебування в 1+1 media було важкувато. Специфіка телебачення була незнайомою, а перші завдання не виходили належним чином. З часом почала відчувати себе впевненішою. У цьому дуже допомогли майстер-класи та тренінги, які проводили «плюсівці» та запрошені експерти.

Навчилася лаконічно описувати зміст серіалів, фільмів. Адже серії, що тривають 50 хвилин, потрібно описати у декількох реченнях. До речі, зараз спостерігаю за телевізійним контентом не як глядач, а як аналітик. І досі згадую влучну фразу моїх наставників: «Важливо не розкривати головне, а інтригувати».

Прикро, що самі ж люди 50+ не вірять у себе та свої можливості. Вони у цьому невинні, це результат їх радянського виховання. Подібні стереотипи засіли в головах й з цим важко боротися. Люди елегантного віку згадують своїх батьків, які взагалі нікуди не виходили і переносять таку модель поведінки на себе. Це відчуття в собі варто викорінювати. Людина сама для себе обирає шлях.

Для того, щоб побороти ейджизм, необхідно збільшувати кількість подібних ініціатив. Проєкт #забутипровік дає шанс на нове, більш цікаве та натхненне життя. Завдяки таким проєктам проблема ейджизму обговорюється на державному рівні і це дуже цінно.