Юлія Перлова

Жінка елегантного віку із сивиною на скронях – це вже тренд. І до вікових змін треба ставитися з мудрістю, любити себе у будь-якому віці, адже інших «нас» у нас самих немає

Завжди намагаюся ставити перед собою амбітні цілі. У мене кілька вищих освіт. Так, першу здобувала за спеціальністю «Філософія», другу – в Київський школі PR-технологій, третю – в Еріксонському університеті за фахом «Коучинг».

PR не був для мене новинкою. Почала працювати у цій сфері ще в 2004 році, коли зв’язки з громадськістю як галузь лише зароджувалася на українському ринку. Працювала у кількох великих компаніях. Починала з посади звичайного PR-менеджера, поступово отримувала підвищення. В одній національній роздрібній мережі доросла до керівниці PR-відділу. Загалом присвятила цій професії 10 років і зрештою наважилася піти. Чому? Хороша посада та пристойна заробітна плата стали для мене теплою ванною, через яку припинився саморозвиток. До того ж на той момент стало нецікаво у цій професії. Вирішила, що мені потрібен час, завдяки якому зможу переосмислити своє життя та повернутися до роботи із новими силами.

Поставила професійний розвиток на паузу та відправилась в Індію медитувати. До того часу понад 25 років займалась медитацією, була ученицею традицій індійського гуру Ошо. Тож, коли звільнилась, цілеспрямовано відправилась в храм Ошо в місті Пуна, де пройшла тримісячну програму. Це дійсно допомогло мені розв’язати особистісні питання, адже, хай там як, але 42 роки – кризовий вік. Після повернення в Україну переконалась: важливо довіряти й опиратися на свої внутрішні бажання, а не лише заробляти гроші, монотонно виконуючи функціональні обов’язки. Індія допомогла мені побачити світ і себе в ньому абсолютно по-іншому.

Відправити заявку на участь в програмі «Елегантне стажування» мене надихнула блогерка Ніна Дрозд. Точно можу сказати, що Ніна – амбасадорка проєкту #забутипровік. Коли вона у 2019 році стала учасницею першої хвилі програми стажування для Людей Ідей+, з величезним захопленням спостерігала за її успіхами. Розпитавши у неї деталі, теж прагнула долучитися до колективу 1+1 media та донести до суспільства ключовий меседж – вік – це не вирок. Люди елегантного віку на рівні з представниками покоління Z здатні освоювати технології, генерувати круті ідеї та на всі 100% виконувати поставлені перед ними задачі.

На жаль, у суспільстві існує безліч вкорінених стереотипів щодо віку. Вони настільки глибоко в’їлися у свідомість українців, що люди віком 50+ вже не наважуються боротися з цим. Проєкт #забутипровік – це чудова ініціатива, що руйнує будь-які бар’єри. Надихаючі історії доводять: потрібно стукатися у всі двері, не боятися проявляти себе та говорити про ейджизм на державному рівні.

Завдяки #забутипровік у людей виростають крила, з’являється надія та впевненість у собі. Так, мій період стажування був наповнений яскравими емоціями. На «плюсах» потужна корпоративна культура, яка дійсно працює, а не існує для галочки. Люди об’єднані спільною метою та цінностями, всі вмотивовані та із внутрішнім запалом. Це дійсно вражає :)

Варто пам’ятати, що будь-який великий шлях розпочинається з маленького кроку. Якщо не можете наважитися – йдіть силоміць на свій страх. Я завжди кажу своїм клієнтам: «Страшно? Ідіть і зробіть це. Іншого шляху немає». Якщо будете сидіти та щось розмірковувати – у вас нічого не вийде. У сфері коучингу працюю здебільшого із жінками різних вікових категорій. Крім цього, я є однією з засновниць проєкту «Стильні дорослі». У межах цієї ініціативи ми допомагаємо жінкам знайти свій стиль серед сотень можливих варіантів. До нас приходять дівчата віком 35, 40 та 60 років.

Я дуже дружня зі своїм віком. Вдячна батькам за генетику, адже у цьому віці можу дозволити собі багато речей. До того ж навчилася перетворювати стереотипні вікові «недоліки» лише в переваги для себе. Не фарбую волосся вже років з 10 і мене все одно продовжують запрошувати на рекламні зйомки та фотосесії.

Жінка елегантного віку з сивиною на скронях – тренд. І до вікових змін треба ставитися з мудрістю, любити себе у будь-якому віці, адже інших «нас» у нас самих немає :)