Марина Страшко

Як 50 років можна вважати застарим віком? Попереду ще половина життя

Майже все життя я працювала в торгівлі. Проте були такі періоди, що доводилося працювати інженером на заводі та малярем. Попри це, була повністю задоволена життям, мала інші цінності. Чесно кажучи, про кар’єру ніколи не думала, та й змінювати фах теж не планувала. Лише до того моменту, поки син Антон не переїхав у Київ та не розпочав навчання в одному зі столичних вузів. До того ж у той час він так само стажером прийшов в 1+1 media на студентську програму «Ближче до ТБ».

Мені було 49 років, коли наважилась переїхати в Київ. Сину потрібна була матеріальна підтримка, тож я чітко знала, куди їду, навіщо та в які двері мені стукатися. Спершу працювала касиром в гіпермаркеті, згодом перейшла в іншу національну мережу продуктових магазинів. А після того, коли Антона запросили приєднатися до Телевізійної Служби Новин (надалі – ТСН), почала ще більше цікавиться медіасферою. Для мене його офіційне працевлаштування в медіагрупі стало переломним моментом. Коли вдалося побувати в офісі, відчула неймовірну атмосферу, яку ні з чим не порівняєш. Тож того візиту попросила сина, аби показав мені залаштунки ранкового шоу «Сніданок з 1+1».

Мене дуже вразила студія та неймовірна кількість камер. Крім того, довкола панувала магія телебачення, а вся команда працювала чітко та злагоджено. Контент створювався та і створюється тут і зараз. І найголовніше – все відбувається фахово та без зайвої метушні. Зрозуміла, що взагалі не можу жити без «плюсів».

На першу хвилю програми «Елегантне стажування» я не встигла подати заявку. Запізно побачила інформацію на сайті, тож з нетерпінням очікувала на другу хвилю. Надсилала резюме відразу на кілька позицій: «Адміністратор 1+1 media school», «Інспектор з кадрів» та «Секретар ресепшн». Хоча з офісною роботою мене нічого не пов’язувало, була переконана, що впораюся з функціональними обов’язками. Коли мені зателефонували з незнайомого номера і я почула слова: «Добрий день! Це компанія 1+1 media», тьохнуло серце. Як зараз пам’ятаю, що стояла на кухні, а закінчивши спілкування, закричала від радості.

Стажування на всі 100% влучило в мій запит – в бажання освоїти нову професію. Тому намагалась брати від програми максимум. Вдалося отримала масу знань, зокрема освоїти базу даних. Занурившись у корпоративне життя «плюсів», виникло ще більше бажання рости та йти в ногу з часом. Прагну, аби мій син Антон Страшко, спеціальний кореспондент ТСН, пишався мною.

Переконана: вік – не перешкода на шляху до набуття нових знань. І нам з колегами по стажуванню вдається це доводити щодня. Наприклад, в душі мені не більше 20 років. До речі, нещодавно навчилась керувати автомобілем, пірнала з аквалангом, ходила в гори та стала на ковзани. До того ж прагну стрибнути з парашутом.

Ознайомившись з результатами дослідження, яке на замовлення 1+1 media проводила дослідницька агенція Info Sapience, була в шоці. Як 50 років можна вважати застарим віком? Попереду ще половина життя. Таке ставлення до позначок у паспорті нам нав’язали у Радянському Союзі. На жаль, більшість представників мого покоління не любить себе та завчасно списує з рахунків.

Треба змінювати суспільні стереотипи та давати людям елегантного віку більше можливостей для самореалізації. До того ж у кожної людини, незалежно від віку, є нездійснена мрія. Як би банально це не звучало, хочу сказати: «Мрійте та втілюйте свої мрії в реальність». Якщо зараз не спробуєте, потім будете жалкувати. Не звертайте уваги на те, що скажуть інші.