Ніна Дрозд

Дайте можливість змінам прийти у ваше життя. Відкрийте себе світу та не думайте, що хтось зробить це за вас. Сміливо приймайте виклики та забудьте про вік 

Завжди була людиною, яка не могла всидіти на місці. Працюючи в Державній податковій службі України, паралельно навчалась у фінансовому коледжі, згодом в академії. Навчалась без відриву, а до кожного заліку старанно готувалася. До речі, виконувати завдання з вищої математики студентам моєї групи допомагав мій син, який у той період навчався на факультеті кібернетики. Перед контрольними та заліками завжди допомагав розібратися мені з темами. На роботі потрібен був творчий підхід до різних завдань, тож креативити доводилося часто.  То для школярів організовувати вікторини на податкову тематику, то для бухгалтерів — семінари. 

Разом із 60-річним колегою Андрієм Сергійовичем, якого вважаю своїм вчителем, проводили міні-тренінги. Щосереди у нашому кабінеті  збиралися охочі вчитися, яким ми розповідали про підприємництво, ведення документів, оподаткування. Такі лекції найбільше драйвили мене в роботі. Особливо раділа, коли потім підприємці розказували, що наші тренінги допомогли розібратися з законодавством. 

Життя так склалося, що після 30 років мені довелося здобувати новий фах. Перший диплом отримала за спеціальністю «Технолог харчової промисловості». Проте за цим напрямом працювала лише місяць, бо за станом здоров’я не могла виконувати свої функціональні обов’язки на консервному заводі. До того ж мій чоловік - військовий, тому доводилося часто переїжджати. У 1994 році з’явилися курси з вивченням комп’ютера для дружин військовослужбовців. Звісно, що я відразу використала можливість пройти 6-місячне навчання. Ці знання були важливим критерієм для роботи в податковій. Через два роки мене відправили підвищувати кваліфікацію в коледж, а згодом вже й стала студенткою академії. Потрібно було вдало розподіляти час, аби жити нормальним життям та бачити своїх рідних.

Коли сиділа за однією партою з молоддю, не відчувала жодних комплексів. Уже мала чималий досвід роботи, тому навчання давалось легко. Крім того, у нашій групі були представники різних поколінь. Були 20-річні та значно старші студенти, проте це нам не заважало спілкуватися. Допомагали одне одному з різноманітними матеріалами, було дуже комфортно взаємодіяти. Різницю поколінь відчула значно пізніше, коли почала вивчати англійську мову. Тоді виникала внутрішня невпевненість в собі. 

Бажання змінити роботу та життя виникло років у 45, проте у мене не було реальних прикладів, які б допомогли наважитись на такий крок. На роботі оточували люди, які допрацьовували до пенсії і не прагнули шукати щось інше. На той час спостерігала, що старшому поколінню важче прийняти кардинальні зміни, вони бояться вийти із зони комфорту та опинитися у ситуації, коли вони стануть непотрібними для роботодавця. А от у молоді і тоді (та і зараз) все інакше. Вони виховуються в інший час та не бояться ризикувати. Коли набираються досвіду в одному місці, відразу йдуть здобувати знання в інше. Представникам елегантного віку потрібно виховувати це в собі. Заявляти про себе та свою позицію. 

Поява внука підштовхнула мене на зміни і я ризикнула залишити роботу на деякий час. Період догляду за онуком став трансформацією для мене. Зрозуміла, що світ невпинно розвивається, тож потрібно підтягуватися за ним. Завдячуючи онукові, в житті з’явилася англійська мова. Спочатку вивчення давалося легко і комфортно, а потім включилися комплекси — недооцінка себе.  У групі були молоді люди, які значно краще говорили, мені стало некомфортно, соромно, десь пропала віра у свої сили. Була переконана, що з мене почнуть сміятися, тож потрібно знайти своїх однолітків, які прагнуть розвиватися. Хотілося активних людей за 50 років бачити поряд з собою. Спочатку знайшла друзів-ровесників онлайн за кордоном. А потім на життєвій стежці з’явився благодійний фонд «Життєлюб», де люди і у 80 років ходять на танці, спорт та різноманітні навчальні курси. Неочікувано для себе  стала ділитися досвідом вивчення англійської мови з життєлюбами. 

Попри це, мені все одно хотілося направити свою енергію ще в одне русло. Прагнула своїм досвідом та змінами після 50 років ділитися з іншими. Почала дописувати у  ФБ цікавинки про життя навколо, продовжувала шукати шляхи повернення до роботи. Сім‘я підштовхувала у нове русло: «Ти почала багато писати у Facebook. Спробуй запустити свій канал на YouTube». Син зазначив: «Тобі 54 роки і попереду – великий відрізок життя, який потрібно наповнити. Якщо не заробітком, то улюбленою справою, якою будеш займатися щодня». Так і виник канал. 

Особливість каналу полягає в його назві зокрема. Для мене «Бабушка 2.0» – це нова версія. Моя мама 1928-го року народження у пенсійному віці була лише бабусею, по-іншому тодішній світ її не сприймав. Але мама завжди мені зазначала, що їй важко порівняти те, що вона бачить в дзеркалі і те, що відчуває в душі. Так от назву YouTube-каналу мені підказали діти. Бо ким я була у той час? Теж бабусею, але зовсім інакшою. Каталась на самокаті разом з онуком, стрибала на батутах, вивчала англійську мову. «Бабушка 2.0» – представниця іншого покоління, яка перезавантажилась та сильно мені імпонує.  

Звісно, що я не почала вести канал з нуля. Навчалась в академії для блогерів-початківців, де отримала елементарні знання. Там мене поставили перед камерою і сказали: «Вмикайся». Крім того, навчили знімати, монтувати, хоча спочатку освоїти це було непросто. На щастя, поруч було багато людей, які прагнули ділитися своїм досвідом. Найскладнішим було сприйняти той факт, що моя аудиторія не готова до YouTube. Відеоролик, який здавався мені класним, збирав мало переглядів. Було дуже образливо, адже у свою роботу я вкладаю частку себе, а назад не отримую бажаного зворотного зв’язку. На жаль, переважна більшість людей елегантного віку не вміє користуватися гаджетами. Переважна кількість глядачів шукає канали з рецептами та чарівні поради для схуднення. 

Розуміла: простого шляху не буває, тому незначна кількість переглядів – своєрідний трамплін, який потрібно подолати. Разом з розвитком каналу розвиваюся і сама. Змінився світогляд та коло людей, які мене оточують. Крім того, навчилася цінувати те, що маю та вмію. Якщо хтось з підписників напише коментар з подякою – тішусь, це допомагає рухатися вперед та досягати нових висот.  

Мій ранок обов’язково розпочинається зі склянки води та зарядки. В обов’язковому порядку роблю декілька вправ для рук та ніг, аби прокинутися та зарядити своє тіло енергією. А потім зйомки, монтаж, просування, коментарі. YouTube займає багато часу. Але ще у мене є проєкт для дорослих жінок, який періодично проводжу в онлайн-форматі. У проєкті «Кейф  з Ніною Дрозд» допомагаю ровесницям соціалізуватися у світі. У закритій групі у Facebook протягом 10 днів ми вчимося пізнавати себе, писати тексти для соціальних мереж, вчимося виходити в прямі ефіри та спілкуватися. Згодом після онлайн-знайомства починаємо спілкуватися особисто. На моєму рахунку вже 11 випусків. До речі, нещодавно стартувала 12 група, в якій 18 учасниць. Найстаршій - 73 роки, а наймолодшій – 51. 

Колом учасниць всіх проєктів організовуємо різні цікавинки. Каталися на байдарках, нещодавно їздили у Чернівці. Остання наша зустріч-прогулянка на кораблі по Дніпру для 50 учасниць була неймовірно драйвовою. До речі, Новий рік зустрічали в онлайн-форматі. Одночасно на ZOOM-конференції були присутні 34 людини. Заряджали одна одну піснями та віршами. В період локдауну такі онлайн-зустрічі – ковток свіжого повітря. 

Аби новий період життя продовжувався цікаво, потрібно дати можливість змінам прийти у нього. Відкрийте себе навколишньому світу та не думайте, що хтось зробить це за вас. Сміливо приймайте виклики та забудьте про вік. Якщо у вашому близькому оточенні немає людей, які вас підтримують у всіх починаннях, – знайдіть їх онлайн. Останнім часом з’являється чимало таких осередків, де дорослі люди об’єднуються. Проте не думайте, що хтось буде водити вас за ручку, проявляйте ініціативу. Чудовим прикладом є команда 1+1 media, яка часто організовує навчання/стажування, частинкою якого свого часу була я. Пам’ятайте, що кожен день – новий щабель, який потрібно здолати. Не бійтеся та не зупиняйтеся! Ви — унікальна людина! Ви варті більшого!