Олена Москалець

На «плюсах» зрозуміла: закритих дверей не існує. Тут не звертають уваги на вік, а поважають та цінують працівників за професійні навички

За 4 місяці до початку стажування на «плюсах» вирішила переїхати з Рівного до столиці. Так вийшло, що компанія, у якій я працювала понад 10 років, припинила своє існування. Звісно, що пошуки роботи були ще в рідному місті, проте все було безрезультатно. У таких містечках величезну роль відіграють знайомства, яких у мене виявилося недостатньо. Тому опинилася в Києві, адже була переконана, що це місто – місто можливостей. Проте під час переїзду якраз і зіштовхнулася з проявами трудової дискримінації. На жаль, більшість роботодавців вважають 45-річних пошукачів уже досить зрілими, тому навіть не розглядають резюме.

Дізнавшись про програму «Елегантне стажування», відразу захотілось потрапити в групу 1+1 media. «Плюси» – потужний бренд, за яким цікавого спостерігати. До того ж компанія надає можливості для саморозвитку та безліч додаткових «плюшок», які мотивують ставати кращим. Також цікаво побачити телебачення зсередини.

Подала резюме на вакансію «Інспектора з кадрів», адже хотілось змінити напрям діяльності та пізнати нові програми, з якими раніше не перетиналася. Так, вдалося опанувати бази даних, які мають море можливостей.  Не очікувала, що буде так цікаво. Хоча, чесно кажучи, були побоювання щодо того, чи зможу взагалі впоратися з масивом нової інформації.

Коли дізналася, що пройшла відбір, емоції переповнювали. Завжди мріяла наживо побачити Аллу Мазур і вдалося це реалізувати на другий день стажування. Мрії здійснюються :) Крім того, моя донька працює інспекторкою з кадрів, тож потрапляння в стіни медіахолдингу було неабиякою відповідальністю для мене. Донька Діна постійно надихала мене та всіляко підтримувала.

Під час проходження стажування мене вразила синергія поколінь. Тут працюють люди різного віку і всі у рівних умовах. Для кожного відкриті двері для нових можливостей. Тут не звертають увагу на вік, а поважають та цінують працівників за професійні навички.

Мене шокували результати соціологічного дослідження, яке на старті проєкту проводили «плюси». Абсолютно не погоджуюсь із суспільним стереотипом, що після 50 років життя закінчується. Є різні випадки. Не варто звертати увагу на позначки в паспорті, потрібно робити акцент на внутрішньому сприйнятті. З роками харизма точно нікуди не зникає. Особисто я зупинилася на позначці 40 років :)

Чи прагну повернутися в минуле? Точно ні. Усі випробування перетворилися в неоціненний досвід. Повторно набивати шишки вже не хочеться. Життя продовжується.

Усе залежить від бажання. Почати нове життя у 50 років можна. Як на мене, для цього потрібно прислухатися до своїх бажань. Зрозуміти, що влаштовує в житті, а що – ні. Якщо є речі, які точно хочеться змінити, – зробити крок на зустріч змінам. Не боятися та не піддаватися суспільним стереотипам. Не дозволяйте відчувати себе викинутими на узбіччя.

Проєкт #забутипровік дає ту саму іскру, яка спроможна розпалити внутрішній вогонь. Це круто, що людям елегантного віку дають майданчик для самореалізації. Раджу всім стежити за новинами соціальної ініціативи. Можливо, вам теж цей проєкт допоможе здійснити найзаповітніші бажання.  Ця програма стажування повністю виправдала мої надії.