Валерій Петров

Валерій Петров

Валерій – фермер з Одеської області, який вже протягом 30 років вирощує виноград і є першим в Україні, хто почав створювати натуральне органічне вино. А ще він об’їздив практично весь світ і переконаний: справжня сім’я – це коли всі працюють над однією справою.

На півдні України в кожного господаря повинна бути бочка вина. Це престиж та певна необхідність. Люди приходять в гості і ти пригощаєш їх своїм вином. Усі його або вихваляють, або ж сором’язливо мовчать. Але це свого роду ритуал.

Теща мені якось сказала: «Коли ми вже заспокоїмось та відпочинемо?». «А що у вашому розумінні відпочинок? Взяти насіння та сісти на лавочку?», – відповів я. Для нас зміна роду діяльності – вже відпочинок.

Чим ми тільки в житті не займалися. От, знаєте, ми, як звичайна молода сім’я, яка шукала свій шлях. Випробували на собі все: вирощували курчат, займались городом, але зупинились на виноробстві.

Коли ліквідували партію, ми вирішили зайнятися фермерством – прогресивною формою сільського господарства, і посадили 42 га винограду. У нас в сім’ї два технологи, один агроном і я.

Свого часу я закінчив будівельний інститут, потім – сільськогосподарський, а ще пізніше – Національну академію при Президентові України. Потрібно постійно активно щось вивчати, навіть якщо ти не хочеш, це сприяє саморозвитку.

Різниця у віці для мене абсолютно не важлива. Навпаки, дуже приємно, що ми з людиною можемо спілкуватися на однаковому рівні, забувши про всі умовності.

Валерій Петров

Найстрашніша річ – це коли в громадському транспорті почнуть поступатися місцем. Поки цього не відбувається – я щасливий 🙂

У мене зараз такий «перехідний вік», коли вже нема чого боятися. Тільки дуже переймаюсь, що не зможу реалізувати свої плани.

Зараз займаємося органічним виноробством. Отримали сертифікат від компанії «Органік Стандарт», який засвідчує, що в нашій землі справді немає жодних хімічних сполук.

До мене приїздив волонтер з США на тиждень, взяв землю до лабораторії в Бостоні і ми отримали від них рекомендацію. У нас морський клімат, завдяки якому ґрунт дозволяє виробляти таке ж саме вино, як у Бордо.

Сенс об’єднання сім’ї – це коли всі працюють над однією справою.

Свого часу ми придбали колишній цех, на ньому огородили ділянку та отримали ліцензію на виробництво вина.

Моє улюблене вино – Каберне – король червоних вин.

Сьогодні люди прагнуть спілкування. Вони хочуть бачити виробника, який виготовляє все своїми руками. Тому ми намагаємось брати участь у виставках, проводити дегустації.

Я президент Асоціації малих виноробів України. Вважаю, що перспектива в органіці, оскільки лише якісний продукт дозволить його продати на ряду з тими, хто робить фальсифікат. Якщо люди спробують справжнє вино – будуть до тебе звертатися.

Найцінніше, коли говорять слова подяки за вино. Це найкраще за будь-які медалі та все інше.

У мене настав такий період, коли людям хочеться робити добро.

Ми зробили в Україні перше органічне сертифіковане вино. І зараз активно його просуваємо. Щоб люди зрозуміли, що є інше життя і у вині теж.

Проблема в тому, що не фінансується мале виноробство. Через невідповідність курсу гривні до курсу євро ми обмежені в механізації виробництва. Ми налаштовані механізувати процес прибирання та покращувати технічне оснащення.

Я по натурі диктатор. Бачу ціль і прямую тільки до неї. Найближчі 20-30 років буду рухатися тільки вперед.

Валерій Петров

У нас існує установка, що потрібно дотягнути хоча б до пенсії. Не варто думати про те, як до чогось дотягнути. Необхідно вкидати шайбу в зону і прямувати за нею. Ми не знаємо, чи вдасться нам її наздогнати, але ми повинні туди прямувати.

Ставте перед собою ціль на 30 років вперед, постійно працюючи над цим, тоді решта речей будуть непомітними.

Іноді хочеться себе улюбленого пожаліти, відпочити хоча б день. Але отак відпочинеш день – і потім думаєш: «А що далі робити? Відпочивати? Ні, це не моє». Тож встаєш і починаєш працювати.

Постійне спілкування з молоддю призводить того, що ти стаєш з ними одного рівня.

Зараз тенденція у молоді – жити одним днем. Нас же змушували думати на перспективу. Потрібно поставити собі ціль. От я хотів бути бессарабським винним бароном. Щоб я розумів , що я виробляю кращі вина, як у Франції мадам Кліко. Зрозуміло, що це ціль на десятиліття, але до неї потрібно йти.

Не потрібно ставити собі межу, що після 20 років активної роботи можна відправлятися на заслужений відпочинок. Навіть розмов про це не повинно бути.

Якщо замикатися у своєму пенсійному віці –  це шлях в нікуди. Необхідно шукати собі захоплення, яке дозволить спілкуватися з активною молоддю.

Повинна бути ціль на горизонті, до якої ти будеш постійно йти.

Для мене сенс життя – чути: «Дякую» від інших людей. Ми вже не станемо олігархами, але ми робимо свою продукцію якісно і хочемо отримати за це подяку.

Я обїздив усі континенти. Побував і в Новій Зеландії, і в Канаді, і в Чилі, і в Південній Африці. Виробництво вина всюди однакове, але в Україні ідеальні умови для розвитку малого виноробства.

Я б ніколи не обрав іншу країну. В Україні є потенціал, коефіцієнт викручування. Наші люди можуть абсолютно все.

Якщо постійно себе накручувати проблемами і думати про те, що в житті щось не так – ти почнеш перетворюватися в тремтячого старого.

Я зараз в гармонії з собою. Люблю ввечері виходити з келихом вина і починати думати про перспективу, малювати плани і мріяти про те, що ще можна реалізувати.

Валерій Петров

Напишіть нам

04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, 23, офіс 1+1 медіа

ideaspeople@1plus1.tv